У домі моєму усе на місцях,
У домі моєму є стіни і дах!
У домі моєму Ісус—Господь!
У домі моєму живе Дух Святий!
Приспів:
Мир, радість і праведність (3р.)
В Дусі Святому,
Мир, радість і праведність (3р.)
Живуть у моєму домі!
У домі моєму усе на місцях,
У домі моєму є стіни і дах,
У домі моєму вікно відкрите
У Боже небо, в Господнє літо!
Я буду співати, я буду радіти:
У Божу оселю приходять діти!
Приспів:
Мир, радість і праведність (3р.)
В Дусі Святому,
Мир, радість і праведність (3р.)
Живуть у Божому домі!
Сліпі прозрівають
Й танцюють каліки,
Німі прославляють
Бога во віки.
Нужденні та вбогі
Приходять в палати
Небесного Батька…
Велике то свято!!!
Приспів:
Мир, радість і праведність (3р.)
В Дусі Святому,
Мир, радість і праведність (3р.)
Живуть у Божому домі!
У Божому домі є стіни і дах,
У Божому домі сім’я на місцях,
У Божому домі вечеря накрита,
Яка ж то радість—Господнє літо!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : 5) Сердцу не прикажешь (2005) - Сергей Дегтярь Я покинул христианскую церковь "Слово Жизни" ещё в 2003 году, но платоническое чувство влюблённости не покидало меня никогда. Я жил уже отдельно от церкви и ничего оней не знал, однако любовь к ней всё больше и больше росла. Сказать ей это я не мог, потому, что она не воспринимала меня серьёзно. После моих признаний в любви, мне кажется, она ещё больше стала меня презирать. А я ничего не мог поделать с этим чувством. Я питал надежду, что рано или поздно, когда нибудь она меня полюбит, но, я был, видимо слеп в своих чувствах и не видел реальности. Через пять лет, когда я позвонил ей, чтобы узнать как у неё сложилась жизнь - она ответила, что по прежнему одинока и нет того мужчины, который ей необходим. На ваопрос, нравлюсь ли я ей - она ответила, что нет. Она сказала, что ей нравятся другие мужчины.
